КОБЗИНА  КРИНИЦЯ

 

Джерело… Скільки всього воно несе із своїми цілющими краплинами. Воно здатне оживляти, надихати, додавати сил.  А українська  криниця –це джерело духовності народу. Саме  тому жителі  села Мошурів  Тальнівського району вирішили відродити криницю.

Кобзина криниця знаходиться у  лісі. За легендою , коли на наші  землі було багато  набігів монголо-татар, жив кобзар. В одне з  таких нашесть люди заховалися  від ворогів у лісі, в урочищі. Серед них був і кобзар. Вороги вислідили людей і знищили всіх, живим залишився лише кобзар, але був тяжко поранений. Однією рукою, як міг, грав на кобзі. Та повернулися татари й убили  сивочолого Кобзаря . На тому місці де сидів кобзар і впала кобза, забило  чисте, мов поминальна сльоза , джерело . Про давність цієї історії свідчать ще й спогади найстаріших людей  села. Вони завжди  ходили до джерела, щоб напитися його холодної  води.

 

Важко дихає діброва,

Сонце із-за хмари,

Пролили немало крові

В боях наші мошуряни.

 

Тремтить душа…

Терпкий запах

гіркого полину,

Співа  пісню кобзар сивий

В останню хвилину.

 

Співай голосно, Кобзарю!

Щоб вороги чули

Та щоб добре пам’ятали

Про славний Мошурів!

 

Підійшли ті вороги-

Кобзаря убили,

А на ранок на тому місці

Джерело забило.

 

Джерело б’є - таке чисте,

Як з роси краплина.

Кожен знає про це місце:

Криниця «Кобзина».

Серед ночі в чисту воду

Зоря заглядає,

І легенда поруч  ходить…

Хтось на кобзі грає…

 

Нехай грає і піснями

Душу звеселяє .

Нехай буде щастя й радість

В Мошурівського роду.